Четвер, 27 січня 2022
• Горбатюк не зміг бути на засіданні, бо переніс хірургічну операцію • Смертельна аварії на вулиці Микулинецькій • «Рускій мір» зблизька, або Хто вони, ординці біля кордону • З 26 січня у Тернополі запровадили додаткові карантинні обмеження • У «Голосі країни» – «кіборг» з позивним «Маестро»! • Ворог біля воріт. Чи готова Україна дати відсіч Путіну? • На Бучаччині водію, який скоїв ДТП, де загинуло двоє людей, дали 5 років позбавлення волі • ДТП у Тернополі: 17-річну дівчину з Козови шпиталізували до реанімації • Хто такі «фантомні патрульні», які вже можливо завтра почнуть працювати на тернопільських дорогах? • У Лондоні помер 40-річний чоловік із Бучача • У День Соборності України в Тернополі відслужили поминальний молебень за полеглими Героями • За підробку довідок про ПЛР-тестування двом тернополянам “світить” п’ять років тюрми • Під колесами автомобіля на Кременеччині загинув пішохід • М’ясний бенкет! Три ідеї для страв зі свинини • У художньому музеї – «Зимова феєрія»! • Сергій Надал запевнив власників індивідуального опалення, що оплату за ізольовані транзитні стояки буде скасовано • І колядували, і вертепи парадували! • Все, що треба знати про обігрів площ загального користування • Двоє вбивць Віталія Ващенка вже на свободі, ще двом залишилось відсидіти небагато. Що вирішить касація? • Тернопільщина – у “помаранчевій” зоні через захворюваність на ковід
«Не хотів бути «диванним» патріотом!»Після важкої недуги відійшов у засвіти учасник АТО Михайло Марчук із Ланівців

Автор: Опубліковано: 21 Червня о 10:00 186


Про війну не розповідав ні під час телефонних розмов, ні коли повернувся додому. Учасників АТО це болить і болітиме ще довго.


10 червня після важкої недуги помер 47-річний учасник АТО Михайло Марчук із Ланівців. Більше року наш земляк захищав Україну в складі 14-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України. Призвали на службу Михайла Романовича 12 лютого 2015-го, а демобілізували — у травні 2016-го. Він був в одній бригаді з ланівчанином Юрієм Ковалем, який загинув від кулі снайпера. Стояли в одному окопі в Мар’їнці на Донеччині… Справжніми товаришами для нього стали бойові побратими з Ланівців Дмитро Шевчук та Сергій Лисак.

Про життя Михайла Марчука, його боротьбу із загарбниками України, а упродовж останніх місяців — з недугою, «НОВІЙ…» розповіла вдова пані Оксана.
— Михайла мобілізували у 45-річному віці. Принесли повістку — взяв, не вагаючись, — розповідає пані Оксана. — У чоловіка було звання сержанта ще з часів служби у радянській армії, він був хорошим військовим. Якби був рядовим, то не підлягав би мобілізації. Михайло розумів відповідальність перед державою, не ховався від служби. Не хотів бути «диванним» патріотом, прагнув бути корисним своєму народові.
Про війну не розповідав ні під час телефонних розмов, ні коли повернувся додому. Учасників АТО це болить і болітиме ще довго… Болить передусім через те, що, повертаючись додому, вони відчувають себе нікому не потрібними, розчаровуються через відсутність змін у країні. Чоловік казав, що всі розуміють, що війну можна було б давно закінчити, а так гинуть і гинуть українські захисники.
Повернувшись додому, Михайло не пройшов ні медичного обстеження, ні реабілітації, взагалі тема здоров’я для нього була табу. Ніколи ні на що не скаржився. Хоча я бачила, що війна змінила його — став більш замкнутий, дратівливий. Підірвав на фронті й фізичне здоров’я, що й могло спровокувати недугу. Голод і холод в окопах, постійні стреси не минають безслідно…

Михайло Марчук (у центрі) з побратимами на Донбасі

Наприкінці цьогорічної зими почав худнути. Я наполягла, аби обстежився. Лікарі діагностували рак печінки… Ми були приголомшені. Недугу виявили надто пізно, навіть хіміотерапія вже була протипоказана. Михайла відправили додому… Але ми не могли скласти рук і чекати… Взяла я медичні документи чоловіка й поїхала в Національний інститут хірургії трансплантології ім. О. Шалімова. «Давайте спробуємо!» — сказав професор Олег Котенко і призначив курс лікування. Чоловік знав свій діагноз, але жив надією, що йому допоможе лікування і ми поїдемо на трансплантацію. Час від часу я телефонувала до професора і радилася. Михайло лікувався вдома під моїм наглядом. Щомісяця на медикаменти потрібно було щонайменше 35 тисяч гривень. Таких грошей у нас не було, тому я ходила і просила у місцевої влади, меценатів…
Хлопці, з якими чоловік воював на Донбасі, до останнього дня спілкувалися з ним. Із 27-річним Дмитром Шевчуком вони разом пройшли війну і стали щирими друзями. Кожних вихідних Дмитро провідував Михайла, був він у нас і тієї останньої неділі. Говорили про життя, про події у нашому місті. Чоловік дуже радів цим зустрічам! Це його підтримувало!
Михайло був дуже доброю і щирою людиною, завжди розумів мене. Ми разом прожили 14 років. Я прийшла до нього зі своїми двома синами від першого шлюбу, одному тоді було 10 років, другому — 11. Чоловік виховував моїх дітей, як рідних. Від першого шлюбу у Михайла є донька, яка нині мешкає у Казахстані. Чоловік розділив моє горе, коли п’ять років тому сталося нещастя з моїм молодшим сином — пропав за дивних обставин, ми довго шукали його, та, на жаль, знайшли мертвим… Злочин досі не розкритий. Сини поважали Михайла, кликали батьком. Коли старший одружувався, захотів змінити прізвище на Марчук. Я їздила на заробітки до Польщі, а чоловік дбав про дім, про дітей. Колись працював водієм, згодом — на м’ясокомбінаті, на цукровому заводі. Що б не доводилося проходити в житті, завжди залишався оптимістом та вірив у краще!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

"Не зможе брати участь у відеоконференції, бо йому важко переміщатися після перенесеного хірургічного втручання", - повідомили сьогодні через онлайн-зв'язок із Дрогобицької колонії перед початком судового засідання про засудженого Андрія Горбатюка із Тернополя ...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


ДТП із летальним наслідком трапилася в обласному центрі 27 січня близько 7:30...


Рубрика: , , Опубліковано: о 13:31


Слухаючи сьогодні путіна-лаврова та численну пропагандистську нечисть Кремля на кшталт жириновського-соловйова-кисельова-захарової-скобєєвої, кожна притомна людина навіть не дивується їхній нахабності, лицемірству, брехні. Не дивується, якщо знає хоч трохи історію. Знає звідки ноги, «то бішь, рогі растут…»...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:32


У зв’язку із різким зростанням захворюваності на COVID-19 у Тернопільській громаді впродовж останнього тижня і з метою недопущення погіршення епідеміологічної ситуації відбулося засідання міського оперативного штабу...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:45


«Я прийшов на «Голос…», аби хоч трохи, поки є можливість, побути тим, ким би я міг бути, якби не війна», – зізнається Ярослав Гав’янець...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:42



Теми дня
27 Січня
26 Січня
25 Січня
24 Січня
23 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео