Неділя, 05 липня 2020
• Сила грошей. Мама ексдепутата продала приміщення у центрі Тернополя майже за мільйон доларів, а син просить в людей пожертв • Перша онлайн вистава у Тернополі! “Рятуйте, мене женять!” (відео) • «Заплітати довге волосся дуже важко для рук. Але це єдиний мінус» • На пікнік! Курячий шашлик у маринаді з йогурту • На Тернопільщині живе 2113 переселенців з Криму і Донбасу • Ті, заради кого Мартен Фуркад завершив свою блискучу кар’єру • Катя Бужинська вперше показала личка своїх двійнят • «Боротьба за справедливість триває…» Суд оголосив вирок фігурантам справи щодо вбивства Віталія Ващенка • В обласному центрі запроваджують шкільний громадський бюджет • Тернопільська «Нива» вийде з відпустки 15 липня • Сергій Надал привітав військовослужбовців 44-ої окремої артилерійської бригади • Сьогодні суд оголосить вирок по справі щодо вбивства Віталія Ващенка • «Казав – повернуся за рік, а повернувся у труні…» На війні загинув сержант із Тернополя Іван Дедюх • Де навчають… «на тата», або «Тато-клуб» для тернополян • Легендарні львівські «Карпати» не дограють сезон? • Тернопіль оновлюється попри карантин та різке зменшення фінансування • І син, і фільм! Щедрий червень для Джамали • Піци від «Partizano» посмакував – на онлайн виставі побував! • Ігор Комендат: «Наступного сезону БК «Тернопіль» гратиме в Суперлізі!» • «Вимріяла собі долю…» Народна артистка України Ярослава Мосійчук про найдорожче
Вісім місяців в окопах на «нульовій»… Анатолій Карпець із Заліщиків пішов воювати, щоб підмінити свого брата-кіборга

Автор: Опубліковано: 25 Квітня о 15:13 148


16 квітня після тривалої недуги відійшов у вічність 49-річний учасник АТО із Заліщиків Анатолій Карпець.


Анатолій Карпець з сином.

19 квітня його з почестями поховали в рідному місті. Анатолій Фотійович був бійцем батальйону «Київська Русь», близько року ніс службу біля Попасної на Луганщині. Його позивний — «Толя».

«Обірвалась нитка життя нашого земляка Анатолія Карпця. Висловлюю щирі слова співчуття рідним та близьким покійного. Світла пам’ять про славного воїна назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив та поважав. Заліщани ніколи не забудуть справжнього патріота та захисника рідної землі, — написав у Фейсбуці голова місцевої РДА Борис Шипітка.

У Заліщиках всі добре знають патріотичну родину Анатолія Карпця, адже його рідний брат по матері Віталій Зварич — «кіборг», який одним із останніх вийшов із Донецького аеропорту, племінниця займається волонтерством. Анатолій Фотійович близько двадцяти років мешкав з сім’єю у Києві, десять років тому повернувся в Заліщики. Разом із братом брали участь у Революції Гідності, згодом вирішили захищати Україну від російських окупантів.

Анатолій Фотійович з сестрою Людмилою, племінником та сином

— Анатолій закінчив школу в Заліщиках, добре знав математику, багато читав, навчився в музичній школі гри на баяні, мав гарний голос… — з сумом згадує мати учасника АТО Марія Зварич. — З відзнакою закінчив Чернівецьке училище радіоелектроніки. Після служби в армії вступив до Харківського інституту радіоелектроніки, та згодом кинув навчання, бо йому не подобалося російськомовне середовище. Вступив до Київського політехнічного інституту. Добре вчився, був старостою групи. Я вишила йому сорочку, одягав на іспити. Після вузу одружився, має сина Олексія. Працював на різних приватних фірмах, був комерційним директором. На жаль, у нього не склалося особисте життя, тому повернувся в Заліщики. Коли почалася війна, молодший Віталій пішов воювати, був поранений, мав контузію, частково втратив слух, тому Анатолій хотів його замінити на фронті. Віталій — один із семи «кіборгів», які останніми покинули Донецький аеропорт. Я була тоді в Іспанії на заробітках. Не знала, де сини, вони все приховували. Донька заспокоювала, що вони охороняють склади на Житомирщині. Та я відчувала… Два роки я плакала. І далі плачу…

— Віталик пішов на війну на День Незалежності у 2014 році. Ми не знали, де він. Казав, що на роботі за вахтовим методом. Згодом перестав відповідати на дзвінки і ми подали його у розшук… Анатолій подався воювати у 2015-ому, повернувся через рік, — розповідає їхня сестра Людмила. — Анатолій майже рік жив в окопах на Луганщині — в холоді, голоді. В окопах розвелися миші, брат боявся, щоб не погризли його військовий квиток. Анатолій був кулеметником, носив зброю, а ще важкий бронежилет, тому на хребті повилазили грижі. Якось стрибнув з БТРа і вже не зміг ворухнутися… З поля бою його доправили літаком у Харківський госпіталь. Операція тривала дев’ять годин. Потім тривалий час лікувався у Феофанії в Києві. Приїхав додому розбитий, ходив на милицях. Через грижі на хребті у нього відмовляла нога, дошкуляв пекельний біль… У лютому проходив реабілітацію в Республіканському центрі лікування та реабілітації наслідків нейротравми. Приїхав задоволений, але навесні почалося загострення. Йому призначили сильний знеболюючий препарат та ще чимало ліків. На жаль, не витримав лікування… Помер від ниркової та печінкової недостатності. Брат був у реанімації районної лікарні. Ніби трохи полегшало, і раптом сталася печінкова кома. Коли я зайшла в палату, не впізнала брата… Його трусило… «Мій брат помирає…» — зателефонувала я до головного лікаря. Анатолія терміново доправили до Тернополя, але шансів не було… Він підірвав здоров’я на війні, мав інвалідність, але мужньо боровся з хворобою. Любив Україну, любив життя… «Хочу, щоб син пишався мною!» — казав. У брата була гіпоксія мозку, останніми днями марив — говорив тільки про АТО… «Пристрель мене!» — якось благав, коли біль годі було терпіти. Та вже за мить глянув добрим поглядом і промовив: «Все буде добре…»

— Толик вісім місяців був на «нульовій» лінії біля Попасної, за 900 м від сепаратистів. «Де ти? Хочу служити в твоєму батальйоні!» — зателефонував до мене, коли я вийшов з аеропорту, — згадує його брат Віталій. — «Візьміть мене, а відпустіть брата!» — просив Толик у військкоматі. Спершу він був на полігоні, а потім — на «нульовій» без відпустки, без перепочинку. А далі —  госпіталі, реабілітація… Терпів страшний біль… Якось у реабілітаційному центрі намалював картину — лелек, психолог сказала, що у нього прекрасний внутрішній світ. Він вірив у краще… Толик свідомо пішов захищати Україну. Перед Днем Незалежності у 2014 році ми мали з ним розмову про те, що потрібно іти захищати Україну. Тоді саме була загострена ситуація на фронті. «У мене є син, у тебе теж — син. Не будемо чекати, поки москалі дійдуть до Києва!» — сказав я. 24 серпня я пішов на фронт, через кілька місяців Анатолій записався добровольцем. Торік брат отримав допомогу по інвалідності і купив квартиру в райцентрі. Хотів налагодити життя, спілкувався з сином. Але недуга все обірвала…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Днями тернопільський осередок політичної партії «Сила людей» звернувся до громадськості з проханням підтримати їх фінансово для перемоги на найближчих місцевих виборах. Та чи насправді потребують члени цієї команди пожертв простих громадян? Чи заслужили довіру, щоб в них інвестували?...


Рубрика: , , Опубліковано: о 19:26


Шведська стилістка створює дивовижні весільні зачіски...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:10


Курячий шашлик простий і швидкий в приготуванні. Вам не потрібно довго маринувати м’ясо і він завжди виходить дуже ніжним і смачним, – переконаний <strong>відомий український кухар Євген Клопотенко</strong>. – А ще я хочу запропонувати вам зробити простий і корисний маринад для курки. Замість майонезу, який чомусь дуже багато застосовують для маринування шашлику, я пропоную використовувати натуральний йогурт, до якого додаю трохи апельсинової цедри. Курячий шашлик у маринаді з йогурту – ідеальний рецепт для пікніка»...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:00


Сьомий рік в Україні існує така категорія людей, як внутрішні переселенці. Ще їх називають "вимушеними" й "тимчасовими". За роки війни частині з них довелося повернутися додому через довготривалу проблему з житлом...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:00



Теми дня
5 Липня
4 Липня
3 Липня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео