Щосуботи на трьох локаціях у Тернополі працюють ярмарки сільськогосподарської продукції — на вулиці Лесі Українки, на перетині вулиць Миру-Дружби, на зупинці громадського транспорту біля «Подолян». Фермерські господарства і виробники привозять власну продукцію. Від 7-ої години ранку розкладають товар на прилавках, а вже незадовго з’являються перші покупці. Ярмарки в обласному центрі стали традиційними, організовують їх за сприяння Тернопільської міської ради, щоб містяни могли придбати натуральну продукцію від краян за доступною ціною. Наші журналісти побували минулої суботи на ярмарку на вулиці Лесі Українки.

Хліб
Духмяний аромат хліба доноситься від одного із крайніх столів. «П’єц» — напис на банері. Пшеничний, житній, гречаний, на заквасці, бездріжджовий, з родзинками, з горіхами — перелічено випічку. Вартість хлібин — від 20 до 25 гривень. Привезла власну продукцію на ярмарок підприємиця Настя — переселенка з Києва, яка на початку масштабної війни приїхала з рідними на Теребовлянщину, орендують приміщення і продовжують пекарську справу.
— Приїжджаємо до Тернополя на ярмарки упродовж двох місяців. До війни ми мали пекарню у Києві, наймали працівників, вирішили продовжити діяльність тут, — розповіла Настя. — Приїхали ми у Теребовлянську громаду, бо там мешкають родичі мого чоловіка. Не могли сидіти без роботи і грошей, тож взяли в оренду невелике приміщення, облаштували цех і печемо. У Києві ми готували двадцять видів хліба, тут поки що — сім. З ранку до ночі вдвох із чоловіком місимо, печемо, а наступного дня продаємо. Невідомо доки триватиме ця страшна війна, як розгортатиметься все далі. Наразі ми на роздоріжжі. У Києві, звісно, був більший рух, жвавіші торги, але на Тернопільщині нам теж дуже подобається, бо тут відкритіші люди.

Борошно
Поруч торгують борошном із млина з села Настасів Великоберезовицької громади. Кілограм пшеничного цільнозернового вартує 20 грн., житнього цільнозернового — 25 грн., гречаного — 80 грн., рисового — 60 грн., кукурудзяного — 25 грн. Привезли борошно підприємець Мирослав Мельник та його племінник Роман. Борошняну справу пан Мирослав розпочав не так давно, раніше мав ательє з пошиття хутряних виробів. У Мельника — млин! «Хутро — сезонна робота, а їжа завжди актуальна», — усміхається чоловік.
— Мій дядько турбується про здорове харчування — вибирає гарне зерно, перемелює його на кам’яних жорнах за давнім способом, пропонує нашим краянам, а також торгуємо через Інтернет, — каже Роман.
— Придбав німецький млин і почав виготовляти борошно, — розповідає пан Мирослав. — У нас пісок не сиплеться з каменю, як у старих млинах, досягаємо ідеального помолу. Пекарі беруть борошно — дуже задоволені.

Крупа
«Може, у вас сіль є?» — запитує хтось із покупців. «Лише крупа», — усміхається продавець у відповідь. Наразі й справді ажіотаж довкола солі через зупинку найбільшого підприємства з солевидобутку «Артемсіль». Якщо раніше упаковку звичайної солі можна було придбати менш ніж за 10 гривень, то тепер її пропонують навіть за 95. Проте власники торгових мереж запевняють, що дефіцит — тимчасовий, полиці не будуть порожні, надалі доправлятимуть сіль з інших солеварень — українських і закордонних.
Які ж ціни на ярмарку на крупу? Рис вартує 45 грн./кг, гречка — 70 грн./кг, горох — 25 грн./кг, кукурудзяна крупа — 25 грн./кг, булгур — 55 грн./кг.
— Сьогодні гарні торги, бо потепліло, містяни вибирають, що кому потрібно, — зазначає продавець Віталій Пастушенко.

М’ясо
Великі черги на ярмарку за м’ясом і м’ясними виробами. Ціни такі: полядвиця — 135 грн./кг, задня шинка — 112 грн./кг, передня лопатка — 105 грн./кг, ребра — 70 грн./кг, бочок — 100 грн./кг, ковбаса вуджена — 140 грн./кг, хлібець — 114 грн./кг, філе індика — 112 грн./кг.
— Торгуємо ковбасами і м’ясом від тернопільського виробника Стецика. Ось ковбаса зі свинини, а ця — зі свинини і телятини, вуджені на вишневих дровах, тут — філе індика, м’ясо курки, — показує продавець Оксана Вальчишин. — Маємо вже постійних покупців, телефонують до нас серед тижня, замовляють. На ярмарку все свіже, ціни нижчі, ніж у магазинах. Наші ковбаси смакують краянам, торгую на ринку вже 10 років, ще ніхто не скаржився. Даємо все пробувати, щоб люди могли вибрати найсмачніше.

Яблука
У кількох точках торгують яблуками. Гора ящиків з фруктами та переробленою продукцією — від фермерського господарства «Гадз» із Бучаччини. Кілограм яблук вартує 8 грн./кг.

— Щосуботи привозимо яблука. Виставляли свій товар і на ярмарку біля «Подолян». Приходять переселенці, робимо їм знижку, проте зараз їх усе менше — мабуть, багато повернулися додому. Маємо у Бучачі свій магазин, возимо по інших містах. Я тільки з Броварів приїхав, возив туди яблучні чипси. Наші яблука — смачні й натуральні, — каже Іван Задерей.

Мед
Ірина Лиса із села Глядки Тернопільської громади привезла на ярмарок мед. Разом із чоловіком мають сто вуликів. Займаються бджолярством уже понад 30 років. Пасічництво — їхня щоденна праця і хобі.
— Літровий слоїк свіжого травневого меду коштує 170 гривень, торішнього — 120 гривень. Уже не уявляємо свого життя без вуликів, бджіл. Колись чоловік узяв бджолину сім’ю, сподобалося доглядати, з роками розширили пасіку. У селі є сади, тому гарний мед отримуємо. З весняного цвіту — смачний і корисний! Не раз чуємо, що пасічники скаржаться на аграріїв, які кроплять хімією поля, через що гинуть бджоли. У нас, на щастя, таких проблем нема. На ярмарок я приїхала сама за кермом буса, а чоловік — на пасіці. Трудимось, як бджілки, — усміхається пані Ірина.

Квіти і розсада
Тернополянка Марія Табалова принесла на ярмарок частинку своєї дачі. Петрушка, кріп, цибуля, щавель, салат, ревінь, квіти, розсада помідорів і перцю — це далеко не весь перелік зеленини.

— У Кутківцях маю велику дачу, вирощую там усього вдосталь, щоб і собі вистачило, і на продаж трохи було, бо пенсія у мене маленька, доводиться рятуватись, — зітхає пані Марія. — Дуже люблю квіти, маю лаванду, розмарин, хосту, шість видів півоній та багато інших красивих видів. На розсаду зараз є попит, тому принесла на ярмарок поділитись із людьми.

Дерев’яні вироби
Майстер народної творчості Віталій Березовський із Тернополя прикрасив ярмарок дерев’яними виробами власного виробництва. Пропонує столи, лавки, стільниці, тумбочки, скриньки, ключниці та інші речі для дому. Допомагає торгувати майстрові його дружина Ірина.

— Шукаю можливість, щоб щось продати, хоча на цьому не сильно й заробиш, бо дерево щоразу дорожчає. Усі вироби виготовляю власноруч, подобається мені ця справа, вкладаю душу в кожну річ, — каже Віталій.

Кераміка
Приваблюють погляд покупців красиві керамічні вироби — тарілки, деки для запікання, горнятка. Продавець Євгеній Вушкварок привіз товар ручної роботи аж з Вінниччини.
— Вперше ми приїхали на ярмарок до Тернополя. Якщо добре підуть торги, то ще завітаємо у ваше місто. Виготовив ці глиняні вироби майстер Андрій, який зараз захищає Україну. Частину грошей від продажу перераховуємо на Збройні сили. Глиняний посуд — екологічний, їжа з нього — особливо смачна. У такому декові можна запікати овочі, м’ясо. Якщо в печі витримує такий посуд 1200 градусів, то і духовку витримає, — зазначає Євгеній.

Що шукають покупці?
Тернополянка Анна Вітошинська зо два рази пройшлася з «кравчучкою» поміж рядами на ярмарку, але так і не знайшла потрібного товару.
— Хотіла купити мішок борошна, але вже розкупили, запізно нині прийшла, — бідкається пані Анна. — Мешкаю неподалік, то щосуботи виходжу глянути, що привезли на ярмарок. Не сильно дивлюся на ціни, бо тут завжди трошки дешевше, ніж у маркеті. Що треба — беру. То яблука куплю, то — крупу, олію, цукор. Овочі маю свої з городу. Дуже добре, що організовують ярмарок на нашому масиві, особливо зручно для літніх людей.

Прийшли на ярмарок переселенці Лілія та Антон Савинські, які приїхали до Тернополя з міста Краматорськ Донецької області.
— Мешкаємо на Східному масиві, тому ходимо на ярмарок. Сьогодні купили хліб і мед, — усміхається Лілія. — У Тернополі ми — від початку березня, усю весну тут. З новин знаємо, що Краматорськ наразі під контролем наших військових, але російські окупанти дуже близько, ситуація складна. Сподіваємось, що все буде добре, що ЗСУ збережуть наше місто, звільнять захоплені території. Але на це потрібен час і зусилля. Чим можемо, підтримуємо нашу армію. Упродовж літа ми ще залишатимемось тут. Тернопіль нам дуже сподобався — тихе, затишне з особливою атмосферою файне місто!