Четвер, 29 червня 2017
• Цієї неділі у Вишнівці відкриють суперстадіон! • Сергій Надал: «У міськраді – порядок!» • Кривава ніч після Дня молоді у Вишнівці • «Народний фронт» і його бухгалтерія. Хто фінансує партію Яценюка? • У Дністрі втопилися пластуни з Підгайців — виховник Володимир Федорчук та учень Максим Скасків • Чому падає підтримка Юлії Тимошенко? • Справжнє гуцульське весілля в Ясіні • Іспанські рецепти від тернопільської художниці • «Нас із Маркусом здружила… технічна наука» • Безвіз до… борделю • Сергій Надал: «Водна арена «Тернопіль» стане потужним спортивним центром нашого міста» • Три з половиною роки в підвалі на ланцюгу… • У Тернопільському обласному клінічному перинатальному центрі «Мати і дитина» вручено півторатисячне свідоцтво про народження малюка • «Файне місто» вже в дорозі • Геній з краю верблюдів • Врізались у дерево… • 77-річний Дмитро Бобрик хоче притягти до відповідальності лікаря-анестезіолога • На командний чемпіонат Європи з легкої атлетики поїдуть двоє тернополян • Дитина відчинила дверцята… • Тарас Юрик: «Уперше за 25 років незалежності України в Городищі відкрили дитячий садочок»
«Ярослава ненароком підстрелив його найближчий друг…»

Автор: Опубліковано: 17 Травня о 18:00115



“Ми говорили з ним по телефону. Він плакав, перепрошував, благав не тримати на нього зла…” — тремтячим голосом розповідає про вбивцю свого сина батько загиблого на Сході України 22-річного Ярослава Смолінського із села Дітківці Зборівського району Василь Михайлович.


Ярослав Смолінський.

Прикрий випадок стався 8 травня, близько 16-ої години. Ярослав був бійцем 2-ої окремої Галицької бригади Нацгвардії України, протягом двох місяців служив на Донбасі, там і сталася трагедія. Через необережність у нього вистрелив його побратим, який теж родом із Тернопільщини. Куля розірвала потерпілому печінку — шансів вижити в нього не було… Минулого четверга, 11 травня, Ярослава поховали з почестями в його рідному селі. В останню путь його провели почесний караул, командування бригади, учасники АТО, військовий оркестр, односельці.

— Мого сина і того хлопчину разом призвали на строкову службу у червні 2016 року. Вони пройшли курс молодого бійця на Львівщині, потім їх відправили у сержантську школу до Золочева, звідти — у військову частину в Ужгород, а два місяці тому вони погодилися пройти бойову службу в зоні АТО, — розповідає Василь Михайлович. — Його побратим із села Плотича Тернопільського району, добрий і щирий хлопчина, з моїм сином вони були, як рідні брати. Я їх часто провідував у Золочеві, бувало, забирав додому на вихідні. В Ужгороді їх залучали до патрулювання, адже вони служили в бригаді Національної гвардії. З батьківського дозволу син на два місяці поїхав із хлопцями на Луганщину. Вони не були на передовій, тримали оборону в третій лінії. 28 травня закінчується термін їхнього перебування у зоні АТО, але син, на жаль, не дочекався… Він щодня телефонував, розповідав, що живуть у наметах в полі, за десять кілометрів від найближчого села. Ніколи ні на що не скаржився, мовляв, неголодний, взутий, одягнений… Того сумного понеділка вони з другом були на посту — охороняли військові об’єкти. Повернулися в бригаду, товариш ставив зброю, ненароком від’єднав магазин автомата і послав набій у патронник. Перед ним саме стояв Славко, от і стався нещасний випадок… Ніхто, звісно, не хотів такої біди… Синові розірвало печінку…  Куля діаметром 5,45 мм, що прошила Ярослава, при ударі змінила траєкторію, тож сильно травмувала його. Навіть якби поруч була реанімація, лікарі нічого не могли б вдіяти. Зашити печінку було неможливо, хіба що трансплантація…

Невдовзі після трагедії до Смолінських зателефонували з військової частини і повідомили про смерть сина. Наступного після трагедії дня до згорьованої родини приїжджав заступник командира 2-ої окремої Галицької бригади Нацгвардії, аби підтримати їх, висловити співчуття. Телефонував до батька Ярослава й боєць, який випустив смертельну кулю.

— Це трагічна випадковість: побратим не бажав зла моєму синові, не сподівався, що може таке трапитися, але… Його заарештували, для його родини це теж велике горе. З Італії приїжджала на похорон його мати, — каже Василь Михайлович. — Після поранення Ярослав ще знайшов сили і зателефонував до матері, але, на жаль, вона не почула дзвінка. За якийсь час ми про все довідалися, та син уже був мертвий…

Ярославу подобався військовий вишкіл, він добре складав нормативи, виконував військові завдання, восени мав завершити строкову службу і планував укласти контракт, щоб захищати Україну від загарбників. Після школи навчався на столяра, працював на автомийці, у пожежній частині.

— Ярослав у нас — єдиний син, ще маємо з дружиною трьох доньок, — сумно мовить  Василь Михайлович. — Страшна звістка застала двох доньок на заробітках у Польщі, вони відразу ж приїхали додому, досі не можуть прийти до себе. Із цвинтаря дружину та одну доньку доправили до лікарні під крапельниці. Нині нам надає допомогу психолог. Якби Ярослав був на передовій, то, мабуть, ми були б готові до різного, а так навіть не думали, що може таке трапитися. Попереду — слідство і суди, але ми будемо відстоювати синового товариша, щоб його не посадили, — він і так покараний на усе життя…


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

На спортсменів та глядачів чекають професійний газон поля, автоматизована система поливу та дитячий майданчик...


Рубрика: , Опубліковано: о 18:00


Нарешті без жодних пригод та ускладнень минулого понеділка, 26 червня, відбулася сесія Тернопільської міської ради. Міському голові Сергієві Надалу вдалося навести серед депутатів лад, і міська рада почала нормально працювати...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Жорстоке вбивство 17-річної Ірини Мукоїди сколихнуло увесь Вишнівець, що на Збаражчині. Трагедія сталася уночі з 25 на 26 червня. Дівчина — цьогорічна випускниця школи, напередодні разом з однолітками вона відсвяткувала випускний, а в неділю знову зустрілися на День молоді. Здавалося, життя тільки починається...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Відсутність регіональних осередків свідчить: партія не планує розвиватися і не має куди витрачати державні кошти...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


«Вчителю!» — так звертався 14-річний Максимко до свого мудрого наставника — 52-річного Володимира Федорчука, а виховник любив хлопчика, як рідного...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 10:00



Теми дня
28 Червня
25 Червня
24 Червня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео