Теплу осінь із яскравими барвами доповнили своїми щирими палкими почуттями захисник Ігор Савіцький і його кохана Валентина з Теребовлі. Повінчалися наречені 21 жовтня у храмі в селі Кобиловолоки. Зародилося їхнє кохання на відстані: від початку повномасштабного вторгнення Ігор — на передовій, Валентина вболіває за нього в тилу. На війні чоловік добровольцем — із 2014-го, після поранення був демобілізований. У мирному житті займався підприємництвом. Торік усе залишив і знову пішов захищати рідну землю. Кохання на фронті додає сил і віри. У відпустку Ігор летів на крилах, адже спланували з Валентиною справити весілля. Розділити радість подружжя і привітати їх прийшли рідні, друзі та військові побратими.

Як активний учасник Революції Гідності Ігор не міг залишатися осторонь подальшої боротьби за незалежність України. У 2014-ому долучився до батальйону «Айдар». Під час важких боїв отримав поранення, тож у 2015-ому звільнився зі служби. Від зими 2022 року виконував завдання на передовій разом із побратимами роти охорони 44-ої окремої артилерійської бригади ім. Гетьмана Данила Апостола. Нині несе службу в 33-ій окремій механізованій бригаді.

— Ця війна зачепила увесь світ, відбуваються глобальні зміни. Тепер все по-іншому на фронті, ніж у попередні роки. Точаться пекельні бої, несемо великі втрати… Але ми не здамося! — переконаний Ігор. — За тиждень-другий росія планувала захопити всю Україну. Ненаситні росіяни думали, що зайдуть парадом на нашу землю, що їх будуть зустрічати з квітами. Не очікували, що українці масово вийдуть на захист рідної країни. Очевидно, що путіним і кремлівською верхівкою керують нездорові загарбницькі амбіції. Сподіваюся, що до ядерної зброї не дійде. Проте важко передбачити подальший хід війни. Праці ще багато. Добре, що Залужний розуміє військових і вболіває за країну. Мої побратими мотивовані, бо за кожним із нас стоять рідні та друзі. В тилу не може бути «моя хата скраю». Кожен свідомий українець має брати участь у цій важкій боротьбі за майбутнє Батьківщини.

Ігор Савіцький безмежно зрадів, що побратими із різних бригад знайшли можливість приїхати на святкування. Військовослужбовці щиро привітали молодят, а ще поспілкувалися про ситуацію на фронті.

— Життєва позиція Ігоря — робити все для незалежності України. Ідейний і цілеспрямований, авторитетний і виважений, щирий і мудрий — все це про нього. Де Ігор, там — перемога. Пройшов Майдан, долучився до формування добровольчого батальйону «Айдар». На той час ще без зброї він разом із однодумцями штурмував місто Щастя. Отримав важке поранення, тривалий час відновлював здоров’я, але торік знову повернувся на передову. Хоча ми нині несемо службу в різних бригадах, все одно підтримуємо спілкування, відчуваємо єдність. Прикривали один одного на війні, винні один одному життя — це тримає нас і додає сил не зламатись, боротись до перемоги, — зазначив військовослужбовець Віктор Малишев.

— Ми з Ігорем служили в одній із тернопільських бригад від початку масштабного вторгнення. Перші місяці були дуже важкі, нині теж непроста ситуація на фронті. Ігор на війні — за покликом серця. Щиро вболіває за побратимів, дбає за забезпечення, любить куховарити. Має чудові організаторські здібності, тож тримає зв’язок між фронтом і тилом, вирішує різні нагальні питання, — додав побратим Ігор Мастенко.

— Знаю Ігоря з часів Майдану. Від початку війни, з 2014-го року, ми з теребовлянськими волонтерами доправляємо допомогу захисникам на фронт. Неодноразово провідували й Ігоря та його побратимів, — розповіла голова благодійного фонду «Чесна Україна» Любов Солтис. — Вболівали за його одужання після поранення. Торік він знову отримав травму, але добре, що все обійшлося. Скільки важких випробувань йому довелося пройти за ці роки війни, та не втрачає віри в перемогу нашого народу. Радіємо, що доля звела його із Валентиною, адже в час війни важлива підтримка рідних. Почуття зігрівають серце в найскладніші моменти. Щиро бажаємо подружжю любові, взаєморозуміння і якомога швидшої перемоги України.