Нещодавно чоловік виграв 1 000 000 гривень у «Лото-Забава» і став відомим на всю Україну. Про щасливий випадок мільйонер розповідає жартома, ніби переповідає якусь гумореску Гриця Драпака. Часто переможці лотерейної гри воліють залишатися інкогніто, а наш земляк не побоявся з’явитися на телеекранах. «А що боятися? По-перше, гроші — в банку, по-друге, зять має рушницю», — міркує мільйонер. Щонеділі упродовж 18 (!) років пан Григорій бере участь у розіграші лотереї, щасливий білет придбав йому зять у Чорткові. Пофортунило нашому землякові в 967-ому тиражі. На вручення виграшного сертифіката пан Григорій їздив до столиці, а ще взяв участь у подарунковій програмі «Два дні з життя мільйонера». 

«Так можна і ласти склеїти…»

— До мене нарешті прийшла слава (сміється, — авт.)! Переказують, що дивилися передачу навіть у США та Канаді, — каже пан Григорій. —  Щоб перемогти — треба вірити! Так не буває, що купиш один лотерейних білет і відразу отримаєш мільйон, хіба якийсь суперщасливчик. Більше білетів — більше шансів. Я азартний чоловік, хотів, звісно, виграти мільйон, але не дуже побивався за тим. 18 років поспіль грав у лотерею «Лото-Забава», почав із 25-го тиражу, не пропускав жодного розіграшу. Утім, окрім однієї лінії, ніколи більше не закреслював. За ці роки, мабуть, близько мільйона гривень програв. У 2000-их лотерейний білет коштував 3-5 гривень, тоді долар так вартував. Мільйонний виграш нині вже не той: коли долар був по 5 гривень, то на 1 млн. гривень виходило 200 тисяч доларів, а нині — 30. І то поки дадуть мільйон, частково знеціниться, бо ж виплати розраховані на два роки — будуть капати потроху. Перед тією щасливою неділею зять придбав мені за акцією п’ять білетів за 100 гривень. Відправляв я напередодні СМС на акцію, побачила дружина і давай дорікати: «Стільки часу граєш і ще нічого не виграв…» — «Поки що не прийшла пора», — відповів я. І тут «бабах» — склалися зірки!  Сиджу перед телевізором, в одному з моїх білетів збіглося багато цифр, залишалося ще дві кульки. «Якби останні цифри були 52!» — промовив я. І раптом вистрибнули ці цифри! Пішов жар в голову… Хто має слабке серце, краще таке не переживати, бо можна відразу ласти склеїти (сміється, — авт.) Вдома тоді були зять та донька. Заходжу на кухню, донька питає: «Тату, ви чому такі червоні?» «Добре, що не синій», — кажу. Зізнався їм про виграш!

«Куплю зятям по машині!»

— Рідко хто з мільйонерів хоче світитися на телеекранах, мене ж розкрутили журналісти, — сміється пан Григорій. — Трохи небезпечно нині, бо став «приманкою» для злодіїв. Треба хіба що зброю купувати… Але зять має рушницю, то, думаю, вистачить. Вдома не буду тримати грошей, зберігатиму в банку, сподіваюся, не збанкрутує… Днями мені перерахували перші 50 тисяч гривень, поки там «набіжить» мільйон — доведеться розраховувати на пенсію.

З моїх рідних більше ніхто не грає в лотерею, та й в Оришківцях нема таких затятих. Моя дружина перша казала, що то дурня (сміється, — авт.) Ще в радянські часи я грав у «Спортлото», може, вже зо чотири машини програв за той час… Якби в скарбничку складав, то мав би свій мільйон. Але люблю я цю справу… Кинув курити, то можна грати. Вже 15 років не палю — здоров’я не дозволяє, раніше по дві пачки цигарок на день кадив. Якщо пити і курити, то довго не протягнеш. Сто грамів, ясна річ, можна на свята. Ось із зятем перехилили по чарці за виграш, більше мільйонне діло «обмиємо» на Великдень. Нині мене всі вітають із виграшем, родичі та односельці нормально сприйняли, хоча декого, звичайно, жабка давить… Деякі сусіди мало інфаркт не отримали (сміється, — авт.). У день розіграшу моя дружина була на роботі. Повернулася додому — я їй розповів. Не повірила! Пішла розпитувати доньку, чи то правда. А потім ще мене зробила винуватим, бо вона через емоції не могла всю ніч заснути (сміється, — авт.). Нині маю гризоту, як розпорядитися мільйоном. За частинку виграшу полікую собі ноги, решту віддам дітям та онукам. Куплю двом зятям по машині, щоб поміняли свої старі автівки. Поїдуть за кордон, приженуть собі новіші  — може, й мене коли підвезуть (сміється, — авт.). Не годиться, аби люди казали, що я — мільйонер, а їжджу на якомусь дранті…

Лімузин, ресторан, фотосесія!

На зйомки телепередачі пан Григорій їздив до Києва з донькою Вірою. У рамках подарункової програми «Два дні з життя мільйонера» оператор державних лотерей «М.С.Л.», окрім традиційних мільйонерських атрибутів — білого лімузина, професійної фотосесії, статусних ресторанів та вiдомого готелю у центрі столиці, підготував для гостей з Тернопільщини незвичайну відеоекскурсію у 3d-окулярах, де гідами виступили квадрокоптери.

— Гарно нас зустріли в Києві! Ми були з ведучими лотереї Анатолієм Гнатюком та Ларисою Руснак у ресторані! — ділиться враженнями пан Григорій. — Я мав першу за життя фотосесію (сміється, — авт.). Після прямого ефіру, де мені вручили чек на 1 000 000 гривень, на мене набігли журналісти з мікрофонами із різних каналів — наговорив я там всього, що треба і не треба. Враження, звичайно, незабутні! Крім захоплення лотереями, я ще й рибалка та грибник. Наразі офіційно ніде не працюю, до пенсії ще рік. Колись я був водієм у колгоспі «Маяк», останніми роками трудився на шкідливій роботі — зварював радіатори на автобазі. Потім автобаза розлетілася, працівників кинули… Запитують мене нині усі довкола, чи буду далі грати. Та ще трохи пограю, шкода лише, що в Копичинцях не продають білетів, мусить мені зять купувати аж в Чорткові. Бажаю кожному пережити відчуття, коли ти в одну мить стаєш мільйонером! Але тільки не людям зі слабким серцем (сміється, — авт.).