4 гривні за літр молока — такий мізер нині платять молокопереробні підприємства селянам. Через це на Тернопільщині почалася хвиля «молочних» акцій. Першими своє обурення висловили мешканці сіл Лопушне, Верещаки та Шушківці Лановецького району. Уже двічі господарі у знак протесту проти низьких закупівельних цін на молоко перекривали дорогу Тернопіль-Ланівці. 15 липня відбулася одногодинна акція, 18 липня транспорт не пропускали упродовж двох годин і таки дочекалися зустрічі з районним керівництвом та представниками найбільшого в регіоні закупівельника —  компанії «Молокія». Та поки що переговори не дали результату, тож люди налаштовані й далі виходити на акції, але вже під адмінбудівлі, під «Молокію». Наступні такі заходи, вочевидь, будуть масовими, бо ініціаторів підтримують інші села.

«Яку хочуть ціну, таку й ставлять…»

У Лопушному мешканці тримають близько ста корів, у Верещаках — двісті, у Шушківцях — близько п’ятдесяти. У старі часи в селах було значно більше худоби. Молоко господарі здають компанії «Молокія», Рожищенському сирзаводу (Волинська обл.), ТОВ «Росса» (Ланівці) та Рихальському заводу сухого молока (Житомирщина). Цінова політика закупівельників — однакова.

— Молокопереробні підприємства у змові, диктують однакову ціну і годі щось вдіяти, — обурюється ініціатор «молочних» акцій, мешканець Лопушного, депутат Лановецької районної ради Анатолій Зелінський. — Найбільше із наших сіл здають молоко на «Молокію». Ми розпочали акції, щоб привернути увагу громадськості. Наступного разу хочемо залучити села Вербовець та Вишгородок, але бачимо, що людей починають залякувати, мовляв, якщо будуть виступати, то закриють пункти прийому. Господарі бояться втратити навіть той мінімальний дохід. Вкрай дістало знущання над селянами! Я чув по телевізору, як прем’єр-міністр обіцяв, що ціна на молоко не опуститься нижче 5,50 грн., а у нас від весни закупівельники щомісяця знижують ціну на 50 копійок. Якщо взимку, коли більшість корів не доїлися, платили по 6 гривень за літр молока, то нині — лише 4. У червні Рожищенський сирзавод приймав у населення молоко взагалі по 3,70 грн. Це як задарма віддати. Навіть найдешевша бутильована вода дорожча від молока. Хіба це справедливо?! До села в гості приїжджав чоловік із Києва, розповідав, що в столичних маркетах пакет молока «Молокії» вартує від 18 до 26 гривень. Ми просимо хоча б по 5 гривень за літр, у той час як адекватна вартість молока — 8-10 гривень за літр. Торік було, що закуповували по 7 гривень за літр, але це тривало недовго. Яку хочуть ціну — таку й ставлять. Ми зверталися до Міністерства аграрної політики та продовольства і отримали відповідь, що ціну селяни мають узгоджувати в угоді з молокозаводами. Очевидно, кожен господар мав би укладати угоду, але такого не було. Навіть не знаю, чи є загальна угода на село. А без документа не можемо, скажімо, поскаржитися до прокуратури.

«Просимо хоча б гривню, а нам казки розказують…»

Молокопереробні підприємства наразі не особливо квапляться підвищувати закупівельну ціну на молоко, закидаючи мешканцям сіл, нібито молоко, яке вони здають, — низької якості.

— Керівництво компанії розгляне вимоги селян, висловлені під час акції, — зазначив представник підрозділу постачання сировини підприємства «Молокія» Василь Кулачик. — Однак вважаю, що перекриття дороги ні до чого не приведе, дане питання потрібно вирішувати на рівні держави. Важливо допомогти людям створити сімейні ферми, щоб підвищилася якість молока, це суттєво вплине на вартість. Із серпня плануємо дещо підвищити ціну на молоко, але це залежить не тільки від заготівлі, а й від продажу.

— Просимо підвищити ціну на молоко хоча б на гривню — до 5 гривень за літр, але підприємства не хочуть, ставлять нереальні вимоги, розказують казки, — обурюється учасник «молочної» акції Андрій Клим. — Я тримаю дві корови, деякі односельці мають по чотири-шість. Представники «Молокії» радять створювати сімейні ферми, де має бути не менше двох-трьох корів, доїльний апарат та охолоджувальна установка, худоба повинна споживати спеціальний корм. Видоїв молоко, охолодив до шести градусів, здав. При дотриманні таких стандартів закупівельники нібито зможуть підвищити ціну на молоко до 10 гривень. Але не кожен господар має можливість придбати таке обладнання, адже доїльний апарат вартує 6-8 тисяч гривень, охолоджувальна установка — 12-15. Представники компанії кажуть, що двом-трьом сім’ям можуть придбати все необхідне. А решта людям як бути? Власники молокозаводів не погоджуються, щоб люди придбали одну установку на кілька родин — був би своєрідний кооператив, бо бояться безладу. Вважаю, що селянам безпідставно навмисно дорікають низькою якістю молока. Підприємства виставляють свої умови, та навіть якщо ми виконаємо їх, вони й далі будуть щось вигадувати, лиш би знизити ціну на молоко.

«Краща якість молока із… хімії?»

Упродовж останнього десятиліття у селах нашої області масово скорочують поголів’я худоби. Якщо раніше на кожному подвір’ї була годувальниця, то нині корова — розкіш. Дефіцит молока мав би впливати на ціну, проте сільську працю ніхто не цінує, тому господарі трудяться майже задарма.

— Влітку збільшилися надої, тож підприємства знизили ціну, і тут справа не у якості, — переконаний Анатолій Зелінський. — Під час акції я запитав представників «Молокії», яким чином пропонують сімейним фермам компенсовувати вартість доїльних апаратів та охолоджувальних установок. «Відраховуватимемо з молока», — сказали. Якщо укладемо такі угоди, то взагалі будемо безкоштовно здавати молоко. Молокозаводи ніби шантажують нас, розуміючи, що усі господарі не в змозі купити обладнання. Згодом будуть шукати іншу причину, щоб знизити ціну. Вартість молока суттєво залежить і від транспортування. Яка може бути якість, якщо господиня видоїть корову о 7-ій, а приймальниця приїжджає підводою об 11-ій, а то й в обід, і аж потім молоковоз везе на завод? У радянські часи це було не пізніше 9-ої.

Моя сім’я має дві корови і двоє телят. Не знаю, чи будемо далі тримати худобу, бо ж невигідно. Солярка дорога, запчастини до трактора дорогі, треба накосити сіна, запастися буряками. Мішок селітри нині коштує 490 гривень. Щоб його купити, треба здати понад 120 (!) л молока. Односельці хочуть здавати корови, залишать лише по одній для себе. Утримувати худобу — важка праця. Краще поїхати до Польщі і за місяць заробити те, що в селі за півроку не стягнеш з господарки. Скоро взагалі без молока залишимося. Заводи будуть розводити порошки і робити молоко, сметану та масло. До слова, коли взимку наші корови не доїлися, я купував масло і пив із чаєм, то у мене почалася жахлива печія. Лікар порадив не вживати масло, і все минулося. Ось яка якісна продукція на хімії! У нашій країні про село забули, лише перед виборами іноді згадують, задурюють дотаціями. З трибуни Верховної Ради кричать, що дбають про село, а насправді їм потрібні лише земля, кар’єри, але не люди. Якщо уряд не опам’ятається, не візьметься за врегулювання цін на сільськогосподарську продукцію, з чого виживають нині люди, то занепад села неминучий.