Неділя, 22 липня 2018
• До бару, де збираються іноземні студенти, тернополянка змушена була викликати поліцію • Намагаючись вчинити самогубство, ледь не вбила чоловіка та сина • Садочок для іногородніх дітей: львівські правила жорсткіші за тернопільські • Люди, смакуйте льоди! • Олександр Усик: «На Москву в доброму гуморі» • Хто ви, Юліє Володимирівно? • Сергій Надал: «Традиція, єдність і спільна праця — основи сильної України» • Бійка біля “Алюру”: підозрюваний у вбивстві Віталія Гнитишина відмовився від апеляції • Котельні на альтернативному паливі: вимогу часу підтвердив суд • Розпочалася третя черга ремонту дамби Тернопільського ставу • Тернопільська «Нива» програла у попередньому етапі Кубка України • «Файне Місто»: буде вибухово! • Померла п’ятирічна дівчинка, яка втратила маму і бабусю у ДТП • За підтримки держави чотири родини з Тернопільщини отримали сертифікати на нове житло • Президент України Петро Порошенко у Зарваниці: «Ми з вами молимося за мир, за Україну. І я переконаний: Господь почує нашу молитву» • Руслан Друк та Уляна Джигринюк: «З глини можна зробити все!» • Щоб райський відпочинок не обернувся… пекельними випробуваннями • Скільки коштують труси у брендового Ляшка? • Омріяний мотоцикл став фатальним… • Некрасива, зате розумна…
Олександр Шевченко: «Що робиш для себе – не забереш з собою, а що для людей – те для Бога і залишиться з тобою…»

Опубліковано: 28 Червня о 12:00 19


Роблю добрі справи не заради подяки чи слави, а для себе. Про багато випадків допомоги інколи не знає ніхто, крім мене і мого секретаря. І поки можу допомагати людям — буду робити це.


«Благодійний фонд Олександра Шевченка» заснований у 2014 році. Діяльність фонду має кілька напрямків, основний з яких — допомога та соціальна реабілітація малозабезпечених, безробітних, дітей, людей з особливими потребами, учасників бойових дій, підтримка мистецьких, спортивних проектів, книговидання тощо.

Лише кілька з багатьох десятків програм «Благодійного фонду Олександра Шевченка»: близько 7000 дітей безкоштовно оздоровились у дитячому таборі «Артек-Буковель». 9500 першокласників з Івано-Франківщини пройшли вишкіл і навчались у лижній школі ТК «Буковель». 3200 дітей із вадами опорно-рухового апарату, ДЦП та з аутизмом разом з батьками пройшли реабілітацію на базі ТК «Буковель». У християнському таборі уже відпочила 351 дитина з соціально незахищених категорій населення і проблемних сімей. Організовано перший в Україні табір для дітей з цукровим діабетом, які відпочивають разом з батьками. Понад тисячу учасників АТО, поранених на війні та рідних загиблих бійців і героїв Небесної Сотні з усієї України пройшли лікування і реабілітацію у «Буковелі». Відпочили та оздоровились майже 8000 пенсіонерів. Щорічно проводиться конкурс учнівських творів на патріотичну тематику. Існує програма фінансової підтримки обдарованих дітей. Постійно оновлюється матеріально-технічна база навчальних закладів Івано-Франківська. Надається допомога спортсменам. Для допомоги бійцям створено Центр військової підготовки та інформації Олександра Шевченка. Діє програма підтримки мистецтва: реставрація дверей та кам’яниць, проведення мистецьких фестивалів, виставок художників, книговидання…
«Благодійний фонд Олександра Шевченка» потрапив у звіт «INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS COMMISSION».

— Олександре, ви — успішний політик і підприємець, відомий не лише у своєму окрузі благодійник і меценат. Як ви прийшли до благодійності, в чому її сенс для вас?
— У моєму житті все з’являлось поступово. Я довго шукав своє покликання. На початку 1990-их років займався торгівлею, починав якийсь бізнес, набивав лоба, але ніколи не зупинявся. Хтось мені допомагав, комусь — я… Нині це називають благодійністю, але насправді — це частина життя, без якої людина не може називатись людиною. Кожен може чимось допомагати. Молитвою, добрим словом, порадою чи своєю працею. Хтось — фінансово чи іншими ресурсами.
Сьогодні люди в Україні доведені до межі бідності. Допомоги потребує мало не кожен другий, вже не кажучи про школи, садочки, соціальну сферу… Тисячі звернень надходять до моєї громадської приймальні, на особисту і офіційну сторінки у Фейсбуці. Намагаюсь відгукнутись і допомогти, бо те, що робиш для себе — не забереш з собою, а що для людей — те для Бога і залишиться з тобою…
Благодійність — невід’ємний елемент християнського життя. Я переконаний: служіння ближньому є найбільшим виявом віри, складовою пошанування Творця. Бо неможливо гідно шанувати Господа і служити Йому, не служачи ближньому своєму. Християнство — це не лише віра, а й дія.

— Сьогодні вже, мабуть, вся Україна знає про ваші соціальні програми та роботу благодійного фонду. З чого все починалось?
— Починалось все з віри, Божих Заповідей і розуміння соціальної відповідальності.
— Багато хто ходить до церкви, але так і не знайшов Бога…
— Так сталося, що мене охрестили пізно — у 21 рік. Тому все у мене відбувалося свідомо. І я дуже чітко відчув межу, що таке «з Богом» і, як це було раніше, — «без Бога». Зробив свій вибір. І головний оберіг — віра. Найголовніший закон мого життя — Заповіді Божі. Лише з вірою в серці можна щось змінити і чогось досягти.
Із розвитком курорту «Буковель» у нашої команди з’являлись все нові й нові можливості бути корисними. Розуміння соціально відповідального бізнесу, коли частина зароблених коштів виділяється на благодійність, розвиток суспільства, підтримку літніх людей, допомогу дітям, підтримку цікавих проектів… А коли проектів стало багато, створили благодійний фонд.

— Робота благодійного фонду спрямована лише на допомогу соціально незахищеним верствам населення чи є й інші проекти?
— Благодійний фонд охопив, напевне, всі основні сфери життя, адже діють програми підтримки спорту, медицини, оздоровлення дітей, підтримка обдарованої молоді, допомога армії, підтримка мистецтва…
Із кожним роком зменшується чи збільшується кількість людей, які потребують допомоги?
— Збільшується! Люди не мають за що придбати навіть продукти, бо отримують мізерні зарплати. Високі комунальні платежі та інфляція пожирають усе зароблене. А коли виникають проблеми зі здоров’ям, люди часто потрапляють у безвихідь. Загалом, соціальної підтримки потребує чи не більша частина населення країни.
У нас часто повторюють, що багаті повинні поділитися з бідними. Для мене це означає: найперше — встановлення за 2-3 роки мінімальної зарплати на рівні 10-12 тисяч гривень. Тоді багато проблем вирішиться. Наповниться Пенсійний фонд. Люди зможуть гідно жити, відкладати на відпочинок. Це пожвавить ринок, дасть поштовх розвитку економіки. Паралельно необхідно подбати і про інвестиційний клімат. Перетворити державу та силові структури з головних рейдерів бізнесу в сервісні організації для громадянина. Треба лише політичної волі влади.

— За якою допомогою люди найчастіше звертаються?
— За медичною. Майже кожне друге звернення — це крик про допомогу щодо лікування онкологічних захворювань чи необхідність операції. Так звана «безкоштовна медицина» в Україні відсутня повністю. Звернень з проханням про допомогу на лікування надзвичайно багато. У нас в фонді навіть є окрема команда волонтерів, яка допомагає рідним збирати кошти на лікування.
— Робота волонтерів у наш час неоціненна, особливо коли йдеться про допомогу бійцям…
— Ми маємо контакти з багатьма волонтерськими організаціями. Після Революції Гідності постійно допомагаємо і родинам Небесної Сотні, і постраждалим на Майдані. А для допомоги бійцям у зоні АТО створили Центр військової підготовки та інформації. Оздоровлюємо у «Буковелі» наших воїнів, поранених, родини загиблих вояків. Закуповуємо амуніцію, бронежилети, одяг та інше. Підтримуємо лікування наших бійців за кордоном.
— Як ставляться люди до програм? Чи маєте контакти з учасниками ваших благодійних програм?
— По-різному буває. Я завжди кажу: робите добрі справи — не сподівайтесь на вдячність. Більшість дякує. Є й такі, що кажуть: «накрав — нехай віддає». Хоча я в житті не вкрав нічого. Одного разу був випадок у Польщі. Мені, молодому «бізнесменові», який заробляв перші гроші на перепродажі товарів з України, дали решту більшою купюрою. Я не повернувся і не віддав ці гроші, й одразу ж був покараний за це «вищими силами». Після цього переконаний: краще втратити, аніж взяти чуже.
Роблю добрі справи не заради подяки чи слави, а для себе. Про багато випадків допомоги інколи не знає ніхто, крім мене і мого секретаря. І поки можу допомагати людям — буду робити це.
Україна повинна стати країною гідності та правди. Я докладу максимум зусиль, аби підняти рівень життя людей, як вдалось це зробити в селі Поляниця, на території якого розташований «Буковель», в усьому регіоні. Колись це був один із найдепресивніших регіонів країни, а нині Поляницю називають «селом мільйонерів» з профіцитом бюджету, сучасними школою і садочком, розвиненою інфраструктурою. Зарплати в «Буковелі» щонайменше 10 тисяч гривень. Цей досвід хочу перенести на всю країну. Зробити Україну заможною і сильною не на словах, а на ділі. Але й тоді не відпаде потреба в благодійності. Можливо, вона лише змінить свої напрямки і завдання, адже благодійність — це внутрішня потреба людської душі за будь-яких обставин.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Взимку ще менше було чути, а з настанням теплої пори у закладі почали відчиняти вікна і сусідство із Diamond стало нестерпним...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Відчувши запах газу, чоловік забіг на кухню, перекрив газ і почав відчиняти вікна. У цей момент і сталося загоряння...


Рубрика: Опубліковано: о 17:00


Міська рада кілька разів переносила введення оплати, щоб батьки, які постійно проживають у Тернополі, мали змогу зареєструватися у місті, а громади могли у законному порядку укласти угоди...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Усі дієтологи погоджуються з думкою, що молочне морозиво має не лише високу поживну цінність, а й заспокоює нервову систему...


Автор: Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00


Я говорив це раніше і повторю ще раз: уболівальникам варто очікувати красивого фіналу...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
20 Липня
19 Липня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео