«В Іспанії я навчилася розраховувати лише на власні сили, тримати свіжі ідеї в голові і мовчки їх реалізовувати. А ще — любити життя таким, яким воно є, і довіряти Небесам, цінувати справжніх друзів, які залишилися в Україні. Зрештою, там я зрозуміла, що для мене означає моя родина, почала продуктивніше використовувати час і йти до своєї мети», – розповідає тернопільська художниця Марія Ділай, яка вже четвертий рік мешкає в Іспанії – на узбережжі Середземного моря, у Рінкон де ля Вікторія, що в провінції Малага.

Пережила насилля в першому шлюбі

Марія працює з людьми, які постраждали від домашнього психологічного насильства. Допомагає жертвам насилля завдяки арт-терапії. Виставку «Відродження мистецтвом» продемонструвала в Іспанії. Отримала премію і диплом Міжнародного інституту жінок. Художниця планує показати ці картини і в Україні.

— Вирішила показати в живописі стосунки людей, які живуть разом, і хтось із них страждає від психологічного насилля, – пояснює Марія. – Вже більше року надаю психологічну підтримку жертвам насилля за допомогою арт-терапії. Ця ідея виникла спонтанно, коли сама досліджувала питання власної душі, на які важко було знайти відповідь. Почала малювати внутрішні переживання, спілкуватися з психологами і психотерапевтами зі всього світу – Нової Зеландії, Португалії, США, України.

Від психологічного насилля страждають усюди й усі – і чоловіки, і жінки. Проте, як каже художниця, найбільш вразливі жінки і діти.

– За статистикою все ж таки більше дітей і жінок стають жертвами психологічного насилля, – зауважує вона. – Напевно тому, що вони беззахисніші перед холодним раціональним агресором. Хоча закон в Іспанії їх захищає. У дітей і жінок, які живуть в умовах психологічного насилля, формується рабська залежність від агресора. Арт-терапія – один із методів боротьби, зцілення і спрямування на нове та щасливе життя.

Спочатку ми опрацьовуємо страхи. Робимо висновки і виливаємо все, що накипіло, наболіло, на папір чи полотно. Лікуємо психіку і тіло, адже давно довели, що саме психологічні травми призводять до хвороб тіла. Позбуваємося усього негативного і зцілюємося за допомогою фарб. Правильне застосування арт-терапії допомагає навіть схуднути і побачити світ іншими очима.

Марія Ділай взялася за це не випадково, адже з власного досвіду усвідомила, як важливо бути психологічно вільним і здоровим.

– Я переживала психологічне і фізичне насилля в першому шлюбі. Не боюся про це говорити. Але тоді я цього не розуміла. Через свій страх, через незнання, відсутність в Україні певних законів, відсутність підтримки не змогла вчасно забрати старшого сина від агресора… Поки зцілилася, було вже пізно. Впевнена, що я не одна така. Найперше, що треба робити в Україні, – змінити законодавство про захист дітей і батьків, які страждають від психологічного насилля.

Агресори не міняються ніколи

– Моя порада всім людям, які відчувають психологічне насилля, — насамперед бігти до кваліфікованого психолога, обговорити проблему, яку треба виявити, бо виявити її не так просто, якщо людина все життя живе в насиллі і звикла до цього. Як виявити? Перш за все на психологічне насилля реагує тіло. Наш мозок не обдуриш, навіть якщо ми не все розуміємо, то реагує тіло. Після розмови з психологічним насильником починаються дивні відчуття, а саме – горять щоки, тремтять руки, безсоння, потіють долоні, на душі шкребуть коти, нерозуміння ситуації, ступор, ніби вас оглушили чимось по голові, різке набирання ваги або різка втрата ваги до 3 кілограмів за одну розмову з психологічним насильником. Агресори не міняються ніколи, їх впливу можна позбутися, лише зачинивши міцно двері у своє життя, і через цілковите ігнорування. Тоді людина набирається сили і відновлюється до нового життя. Ну і не можу не згадати про арт-терапію.

Що таке психологічне насилля? Художниця навела кілька прикладів:

– Коли твоя половинка тобою маніпулює, тобто відмовляє тобі у чомусь, бо вважає, що ти йому щось винна, і робить це дуже хитро, а жінка не розуміє, що і чому. Коли перед твоїми очима кидає будь-які предмети, коли не дає грошей на продукти для сім’ї і хоче використовувати лише твої кошти, коли спілкується в чаті з іншими жінками, а тебе ігнорує. Коли робить все, щоб у тебе був поганий настрій, говорить погані слова чи залякує, відмовляє в близькості чи фізично причиняє біль. Якщо є такі ознаки морального придушення особи, усі іспанки звертаються зі скаргою у поліцію і щодо даної особи порушують кримінальну справу. Кривдника чекає швидкий суд, втрата роботи назавжди і навіть тюрма у важких випадках або, як правило, виплата компенсації. Водночас жінки після таких подій дуже пригнічені. Арт-терапія допомагає їм вийти зі стану депресії.

В Іспанії захист жінок на високому рівні

– Жінки в Іспанії мають усі права, як і чоловіки, –  зауважує  Марія. – З одного боку — це свобода, з іншого – відповідальність, адже все порівну. В ситуаціях, де чоловік поглумився над жінкою, звичайно, виграє жінка, бо забирає собі все, що нажив чоловік за їхнє спільне життя. У нас дівчаток вчать догоджати чоловікові. Як це ти їсти не звариш чи не прибереш? З дитинства дівчаткам нав’язують, що будеш нікому не потрібна. Мовляв, хто тебе таку візьме. Програмують таким чином на рабство. У мудрих сім’ях дітей не вчать мити посуд, готувати і т. д. лише через те, що ти дівчинка. Це Середньовіччя, коли жінкам треба було сподобатися чоловікові, щоб за дружину взяв. В іспанських сім’ях дівчаток виховують інакше – розвивають їхні таланти, дають хорошу освіту, щоб була самодостатньою і фінансово незалежною від чоловіка, а решта – другорядне.

Захист дітей в Іспанії на високому рівні. Одна дитяча скарга — і батькам буде несолодко. Можливо, тому так багато дітей, а особливо хлопчиків, виростають інфантильними, хоча дуже сімейними. В Іспанії жінки і діти так захищені з боку держави, що іноді цим маніпулюють.

– Нерідко жінки набивають собі гулі, – продовжує художниця. – Пишуть скаргу в поліцію на чоловіка, бо насправді мають матеріальні інтереси. Чоловіка відлучають від сім’ї, дружині залишать дім, соціальне забезпечення тощо. Але не все так просто. Коли виникає підозра щодо афери, то проводять медичну експертизу, а за фальшиву скаргу карають – можуть позбавити волі чи оштрафувати.

Марія зізнається, що вражена, як держава там підтримує жінок.

– Коли жінка залишається без роботи, вона звертається в центри допомоги для жінок. Її відразу направляють до відповідної людини, спеціаліста з достатку сім’ї. Він розглядає її можливості як працівника і призначає роботу, зарплату, допомогу, безкоштовні продукти з магазину за списком, миючі засоби, речі гігієни. Усе — просто так, за рахунок міського бюджету, бо жінка там прописана. А в Україні нікому до тебе діла нема. Просто душу рве через це! За три роки я отримала в Іспанії більше турботи, аніж в Україні за все життя. Як так може бути? Я ж не громадянка навіть, а лише резидент. А отримую стабільну допомогу лише через те, що я людина. Коли виникла ідея намалювати серію картин про нездорові стосунки між чоловіком і жінкою, я подала проект в центр соціальної допомоги матерям з дітьми. Мені видали на руки 800 євро, щоб купити матеріал – фарби і полотна. В Україні це було би нереальним.

«Моє щастя – у самій собі»

Власне, саме через те, що багато чого тернопільській художниці свого часу не вистачало вдома, у рідному Тернополі, вона й зважилася на кардинальні зміни.

— Вдома не вистачало розуміння, мені завжди хотілося чогось більшого, — зізнається Марія Ділай. – Ті зусилля, що я докладала, завше були знецінені, незрозумілі близьким. Я бачила життя під іншим кутом і часто наштовхувалася на «нікомуценепотрібно», але, можливо, саме це спонукало до далекої подорожі, що закінчилась одруженням з іспанцем.

Все ж не можу звикнути до іншої реальності, мій мозок думає по-українськи. І це — назавжди. Мені не вистачає моїх друзів, людей, з якими ділила особисте в Україні, з якими святкувала дні народження, та просто була з цими людьми! Мені не вистачає мого старшого сина. Сподіваюся, він приїде до мене і побачить інше життя. Не вистачає мого кота, якого дуже люблю і залишила мамі. Бракує снігу та українського Різдва, маминих празників у селі, де готують смачні холодці і голубці, печуть пляцки. Хочеться тепла родинного гнізда. Не вистачає спілкування українською мовою зі своїми людьми. Все ж таки це боляче – переїхати в іншу країну.

Та водночас в Іспанії я знайшла дорогу до себе, зрозуміла, що щастя не залежить від твого оточення, а лише від внутрішньої гармонії і від того, чим наповнена твоя душа, –  додає художниця. – Моє щастя у самій собі, у спокої, мирі в душі, любові, у своїх дітях. Я знаю, що вони обов’язково будуть щасливими. Моє щастя — у моїх картинах, які розходяться по світу. От тільки сьогодні відправила картину до Нової Зеландії. Так тішуся цим! На цьому континенті ще не було моїх робіт. Ця картина прикрашає обкладинку книги відомого новозеландського психолога Марії Осборн. Пишаюсь тим, що саме мою картину взяли на обкладинку, а також багато інших картин у внутрішнє оформлення книжки. Ось так Божим дивом твориться доля людини. Нині я лікую інших арт-терапією власної ідеї і щаслива, бо живу недаремно. Люди вдячні, а я відчуваю насолоду від життя, від того, що можу допомагати.