Вівторок, 18 лютого 2020
• 71-річна Мей Маск позувала для фотографині з України • Вже не Слічна • Будуть всі своЇ! • Формула успіху команди Надала: досвідчені фахівці поряд з молодими • Різниця між урядами Гройсмана і Гончарука тільки в тому, що останній їздить по Кабміну на самокаті • ЗНО — без стресу! • Хто забив найбільше голів в історії футболу? • Тернополянин, який пересувається на візку, проінспектував автобус 35-го маршруту • Сергій Тарашевський: «Конфлікт через «Торгтехніку» — це наука для нас усіх…» • «ЗСУ перетворилися на відрижку совкового рабства. Така армія здатна тільки прийняти бій і героїчно загинути» • У Зарваниці — арт-студія повітряного пензля • Тернополяни шанують шлюб • У Тернополі тепер є сучасна баскетбольна арена! • Ох, і круть! • Держава в смартфоні стартувала з додатку «Дія» • Іван Марчук: «Люблю, коли жінки плачуть біля моїх робіт» • Тернополяни проти наркоторговців • «Сіті» без… «Сінема»? • «13 (!) років обіцяють провести рекультивацію кар’єру…» • «Хотіла, щоб під час її народження… падав сніг»
Ціною свого життя розплатився за наше мирне небо

Опубліковано: 1 Березня о 14:30 820


Від кулі снайпера загинув мешканець Чортківщини Василь Богоносюк .


Була середа, 20 лютого. Звичайний день із безкінечної їх вервиці. Люди займались своїми повсякденними справами: розмовляли, сміялися, працювали, лаялися в інтернеті, обговорювали «голубєй миру» із нацвідбору «Євробачення», для яких «війни нема»… Василь Богоносюк, мешканець села Васильків Чортківського району, старший солдат Збройних сил України, військовослужбовець 24-ої окремої механізованої бригади, загинув поблизу Мар’їнки від кулі снайпера російсько-окупаційних військ. На війні, якої «немає»…

«Старший солдат Василь Богоносюк, перебуваючи на спостережному посту взводного опорного пункту, помітив рух з боку противника. Він завчасно попередив своїх бойових побратимів та відкрив вогонь. Ворога було зупинено, він відступив, — йдеться у повідомленні прес-служби 24 ОМБр імені короля Данила. — Проте під час зміни Василем позиції снайперська куля поранила нашого військовослужбовця…» — Снайпер бив жорстоко, підло, підступно, — розповідали журналістам 5-го каналу бойові побратими Василя. — Він вистежив бійця, доки той був на відкритій місцевості… Куля влучила в шию і вийшла через плече. Ми ще почули слова Василя: «Я — трьохсотий…» Бійці зробили все можливе, щоб Василь жив, проте відразу евакуювати його не вдалося — окупанти відкрили щільний вогонь по армійцях. Його таки евакуювали і навіть доправили до центральної районної лікарні міста Курахове. Лікарі до останнього боролася за життя воїна, двічі запускали після зупинки серце, проте поранення виявились несумісні з життям… За мужність та пильність старшого солдата Василя Богоносюка подано до нагородження (посмертно).

У 2015 році Василь Богоносюк пішов на фронт — добровольцем. Потім підписав контракт із ЗСУ, був кулеметником. Побратими згадують його як чесного, мужнього, врівноваженого. «Ми дали обіцянку один одному, що повернемось додому разом. Як прийшли удвох, то так і повернемось… Однак вийшло так, що він мене просто лишив одного. Це дуже важко», — каже друг загиблого “Монах”. Цьогоріч у жовтні Василеві виповнилося б 39. Удома його чекали дружина Оля та дві донечки: 17-річна Діанка та 15-річна Марійка. Тато був для них цілим світом… Тепер він залишився лише на світлинах та у пам’яті.

Навіть з госпіталю рвався на фронт

— Василь родом з Івано-Франківщини, з села Раковець Богородчанського району, — розповіла «НОВІЙ…» сестра загиблого пані Наталя. — Сім’я у нас була багата хіба що дітьми: четверо нас, дівчаток — двоє старших, двоє молодших — і «середульший» Василь. На господарці він був головною поміччю батькам. Він був дуже добрим, світлим, ніколи ні з ким не конфліктував… Закінчив дев’ять класів та вечірню школу, був різноробочим. Коли по роботі приїжджав на Чортківщину, там познайомився з дівчиною Олею і в 2001 році одружився з нею та переїхав до Василькова. Ми підтримували зв’язок, зідзвонювалися, бачилися, але про своє рішення іти добровольцем Василь нас, мабуть, не бажаючи тривожити, не попереджав… Зателефонував аж із зони бойових дій — поставив перед фактом: «Я прийняв таке рішення…» Тата нашого не стало ще вісім років тому, мама важко хворіє — не бачить, пересувається у візку. Василь не хотів, аби ми хвилювалися за нього, коли йому не дзвонили, ніколи не жалівся, що важко, що небезпечно, завжди казав: «У нас все добре, все спокійно».

А ми ж чуємо, що у слухавці — вибух за вибухом… Скільки ми його не відмовляли від того, щоб іти на війну, Василь нас не слухав, казав: «Хтось же має іти…». Коли травмувався на фронті і лежав в госпіталі у Харкові, ми з сестрою Анею його провідували. То він усе звідти рвався: «Хай оце заживе швидше, і я вже піду… Не можу більше так: я тут, а мої хлопці — там…» Але коли мав відпустку, летів додому, як на крилах: дружину та донечок своїх, Діанку та Марічку, дуже любив. Заради них був готовий на все… «У нашому місті мир саме тому, що він пішов на війну» — Він завжди знав, як допомогти, на нього можна було розраховувати в будьяких ситуаціях, — відгукуються односельці про Василя Богоносюка. — Пішов на війну добровольцем ще з самого початку. Прийде, побуде місяць і знову їде воювати. Надійний, розумний, веселий, добрий… Ці слова можна продовжувати до безкінечності, та навряд чи вони зможуть описати біль втрати…

— На Новий рік Василь був вдома у відпустці і перед своєю останньою поїздкою на Схід 15 січня завітав до нашої школи на зустріч з учнями, — розповідає завуч Кривеньківської ЗОШ І-ІІІ ст. Лариса Боднар. — Говорив просто і від душі, розповідав, хоч і дуже небагатослівно, про події на Сході. Приніс з собою бойовий прапор своєї частини з підписами побратимів: для дітей то була неабияка подія! Нині на цьому прапорі — чорна стрічка, а поруч — світлина Василя. Ми запам’ятаємо його таким… Поховали Героя у суботу, 23 лютого, на цвинтарі у селі Васильків. Поминальну панахиду у Катедральному соборі Св. Петра і Павла у Чорткові відправив владика Димитрій (Григорак), єпарх Бучацький. Прощались із Василем Богоносюком рідні та друзі, бойові побратими, односельці і просто небайдужі… «Ми тут, аби провести Героя в останню путь, — казали учасники процесії. — Шкода, що познайомити нас змогла лише його смерть… Проте ми розуміємо, що у нашому місті мир саме тому, що він пішов на війну…»

 


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Канадсько-південноафриканська модель і за сумісництвом мама винахідника та інженера Ілона Маска, 71-річна Мей Маск, позувала для нової рекламної кампанії Google ATAP. Знімки зробила кліпмейкер і фотограф з України – 28-річна Саша Самсонова
...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Андрій Богдан знову «в пошуку»...


Рубрика: , , Опубліковано: о 12:00


Ніколи не зарано проанонсувати фестиваль, де «всі своЇ»...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:00


Українське суспільство протягом останніх років не раз ставало на одні й ті ж граблі, шукаючи “нові обличчя”...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


У поточній роботі – ті ж пустопорожні обіцянки і популізм...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00



Теми дня
18 Лютого
17 Лютого
15 Лютого
14 Лютого
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео